Наскільки важливими для сучасної людини є
духовні речі? Матеріальна частина для неї все чи ні? Хто її авторитети і чи
взагалі існують вони для неї?
Можна ставити ще не одне питання, проте
навряд чи зійдемось на одній відповіді хоча би в одному з них, окрім того, що
сучасні люди здебільшого бідні духовно, а в нас, в Україні, ще й матеріально. І
що ж є чинником такого зубожіння? Матеріальний добробут? Де там. Він може
тільки вельми маленькою мірою впливати на внутрішній стан людини. Бо навіть бідняк
матеріальний може мати здоровий дух, а матеріальний багач бути бідняком
духовним. Гляньмо хоч би на наших олігархів. Хіба ж це не біднодухі люди? «Та й
чи взагалі люди», - додасте Ви, бо людина є людиною лише в тому випадку, коли
здатна отримувати насолоду не лише від того, що можна пощупати пальцями.
Та все ж чому ідеальну людину
сьогодення ми не можемо уявити не просто
безпритульною, а навіть такою, рівень матеріальної забезпеченості котрої є
достатнім для нормального фізичного існування? Можливо, бо цінуємо лише гроші,
забуваючи про психіку, мораль, внутрішні світ. «Гроші – за них купиш все»,-
часта думка сучасної людини. Одиниці людей, що їх називають романтиками,
заперечать словами: «Ні, не все. Любові за гроші не купиш». Можливо ще хтось
заперечить цю тезу,назвавши те, чого йому не вистарчає і що, м’яко кажучи,
важко придбати, себто щось абстрактне, та водночас надміру необхідне,
наприклад, розум, мужність, волю, проте більшість людей або підтакне, або ж
просто промовчить.
Щоправда попередній абзац
просякнутий стереотипами. А чому ж існують ці стереотипи? Наше мислення цілком
побудоване на них. Чому ж це так? Кожна людина спирається на щось краще за
себе. Хтось знаходить це краще у вірі, передусім у віри в бога, а хтось
рівняється на земних авторитетів. Проте буває й так, що людина не вірить ні у
вищу силу, ні в іншу людину. Я маю на увазі значну частину американського
суспільства. Багато хто із них не може відшукати для себе маятник життя до
якого прагнути, тому вони створюють комікси, історії про надлюдей. При чому це
«над» стосується лише фізичних якостей, як то суперсила, суперзір, суперслух,
супернюх, вміння телепортації, телекінезу, читання думок. Тут немає місця для
духовності. Є лише людська туша. Тому й коли вони бачать, що в приміщенні
нікого немає, то кажуть: «No body»,
що в дослівному перекладі означає нема тіла, нема м’яса з кістками. Це й
визначає їхнє мислення. Їхній душевний стан цілком залежний від фінансів. Коли
почалася світова фінансова криза, то всі впали в депресію, почали купувати в
аптеках антидепресанти, бо іншого способу як подолати важкий душевний стан,
окрім як напхатись різноманітними пігулками, не знають, та й звідки їм знати,
адже це єдиний матеріальний спосіб лікування душі.
Духовні проблеми сьогодення сильно
відображаються в культурі. Колись Леонардо да Вінчі творив портрет « Мони
Лізи», нині ж в епоху так званого постмодернізму всілякі «художники» мазюкають
всіма можливими кольорами фарб по полотні, а ту мазню називають мистецтвом. Є
ще оригінальніші ,такі як Демюан Хьорст, котрий пиляє акул навпіл, а потім їх заморожує.
Митець, чи не так? Ці ж самі духовні проблеми породили (а може правильніше було
б сказати відродили, бо й за часів Нерона це вже було) в 50-60 роках сексуальну
революцію. Ця революція має колосальний вплив на наш духовний стан, поставивши
його на другий план після фізичного. І це спостерігається всюди – в кіно, в
телебаченні, в літературі і зрештою в самих нас, адже фізична насолода для нас
усе.
Підводячи підсумки, хочу підкреслити
надмірне цінування сучасною людиною матеріального. В цьому й вбачаю основну
духовну проблему. Важко відмовитись від грошей, та цього й не потрібно.
Достатньо лише правильно розставити пріоритети, зважаючи не лише на фізичне, а
в першу чергу на внутрішнє. «В здоровому тілі – здоровий дух» люблять
повторювати люди. Я ж скажу здорове тіло нам ні до чого без здорової душі, а
фізичне здоров’я не виключає духовної хвороби.
Немає коментарів:
Дописати коментар