10 цікавих фактів з життя і творчості Маркіяна Шашкевича

ЛЕВ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

І пробудив праведним ревом дух руської нації

                      Маркіян Шашкевич – Апостол українського слова, зачинатель нової української історії в Галичині, речник відродження західноукраїнських земель, головний співтворець «Руської трійці» та центральний співець «Русалки Дністрової» - альманаху, який пробудив українську національну свідомість, людина, котра своїм надміру коротким життям показала нашу самобутність, єдинство, повернула нашу загублену душу.

            

            Факт перший. Маркіян Шашкевич писав під псевдонімом Руслан. Ніхто не знає мотивації Шашкевича щодо вибору саме такого художнього імені. Припускають, що заважила співзвучність цього антропоніма з етнонімом русин. Навряд чи такі талановиті лінгвісти, як Шашкевич чи Головацький, могли не знати про його неслов’янське походження (Русла́н — чоловіче ім'я тюрксько-перського походження. У перекладі означає «лев»).

            Факт другий. Маркіян Шашкевич та його син Володимир були вельми подібними один на одного. Їхню фізіологічну схожість перед самою кончиною у віці 80-и років підтвердила матір Володимира Юлія Крушинська-Шашкевич. Це набуває значення, бо до нас не дійшло жодного автентичного портрету Маркіяна Шашкевича. І образ головного з трійці створюють, послуговуючись світлиною Володимира.

            Факт третій. Як згадував Я.Головацький «Руська трійця» і всі, хто хотів до неї приєднатися, мали присягнути все життя «діяти на користь народу й відродження руської народної словесності. Щоб освятити ту обіцянку, ми взяли слов’янські імена: Шашкевич – Руслана, Вагилевич – Далибора, я – Ярослава. Потім з’явилися Велимир – Лопатинський, Мирослав – Ількевич, Богдан – мій брат Іван, Ростислав – Бульвинський[…], з’явилися Всеволоди, Мстислави, Володарі та ін. Також учасники літературної групи давали своїм дітям слов’янські імена: М.Шашкевич – Володимира та Святослава, І.Вагилевич – Володимира, Я.Головацький – двом Володимира і одному Всеволода, М.Устиянович – Володимира, Ольги, Богдана. Тут цікавим є те, що в кожного з них був син з ім’ям Володимир. Можна припустити, що називали вони своїх чад на честь князя Київської Русі Володимира, котрий у 988 році охрести державу. А відтак, як всі мали зв’язок з духовенством, вибір такого імені видається цілком логічним.

            Факт четвертий. М.Шашкевич був вільним слухачем філософського відділу Львівського університету, паралельно навчаючись у Львівській духовній семінарії.

Факт п’ятий. 21 лютого 1831 року Шашкевича виключили з Львівської духовної семінарії за порушення семінарського режиму й “вільнодумство”. Його батько настільки розлютився, що молодий Маркіян залишився у Львові в дядька по матері Захара Авдиковського. Тоді почав серйозно займатися самоосвітою. Читав усе пов’язане зі слов’янською культурою. Щоправда Шашкевич таки закінчив семінарію, вступивши знову 1833 року через смерть батька, позаяк тепер він мусив годувати сім’ю.

Факт шостий. Маркіян Шашкевич займався перекладами слов’янських творів: сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів. Це свідчить про його лінгвістичні здібності.

Факт сьомий. Шашкевич захищав українську абетку. 1836 року в Перемишлі вийшла його полемічна брошура польською мовою «Азбука і абецадло», цим самим давши відповідь на спроби української шляхти та клерикалів ввести в українській мові польський алфавіт. Також цього ж року задля народної освіти склав українську «Читанку».

Факт восьмий. 14 жовтня 1836 року Маркіян Шашкевич, правлячи службу Божу у соборі св.Юра, проголосив проповідь рідною мовою. Одночасно з ним те саме зробили Ю.Величковський у церкві Успення Пресвятої Богородиці та М.Устиянович у храмі св. Параскевії . До того часу казання в церкві промовляли латиною.

Факт дев’ятий. П.Шафарик прихильно поставився до видання «Русалки Дністрової». В свій час, коли він редагував «Часопис чеського музею», там було надруковано ряд праць І. Вагилевича, Я. Головацького з української етнографії, фольклору та історії. Зокрема І. Вагилевич вміщував матеріали з життя гуцулів, бойків, розповідав про народні повір’я, про звичаї і побут. І ці відомості та матеріали, вміщені в «Русалці Дністровій», використав П.Шафарик для своїх праць. В листі до Я.Головацького від 24 жовтня 1838 р. він висловив подяку за спеціально надіслані йому «Українські пам’ятки з Галича», які обіцяв використати для своєї чергової наукової праці.

Факт десятий. Шашкевич мав альбом під назвою «Зоря», в який учасники його нелегального українського літературного гуртка вписували вірші, короткі вислови. Після того, як учасники гуртка надіслали до цензури збірку «Зоря», цей альбом міг погубити усіх його учасників разом із Шашкевичем. Як зазначив Я.Головацький у своїх спогадах «Пережитое и перестраданное»: «Полиция обратила на нас внимание, и через несколько дней у Шашкевича на квартире сделали ревизию... К счастью, его альбом «Заря» был при нем в кармане, его же особы не трогали; а то, если б нашли список имен с девизами, немцы были бы уверены, что они открыли русский заговор...»