Парламентська виборча кампанія 2012

Справді хотілося б сказати, що щось змінилося з ти х пір, відколи Україна стала незалежною. На жаль, це не зовсім так, а подекуди і зовсім не так. Як і тоді, ще на початку дев’яностих, так і зараз є добревпізнавані морди не через свою, так би мовити, позитивну діяльність, а через зовсім іншого кшталту вчинки, які вже вкотре висуваються на посади Народних депутатів України. «Нардеп» гордо звучить, проте в свідомості кожного мислячого українця це слово асоціюється аж ніяк не з прийняття законів важливих для розвитку та подальшого добробуту громадян держави, патріотичне ставлення до, здавалося б, власної символіки, культури та героїв, а із іншим більш веселим словом «клоун». Так саме «клоун», адже єдине, що можна побачити під час роботи таки наших народних депутатів, це всілякі вишукані та не дуже образи один одного, зміна орієнтації, на щастя, політичної, а як вже сильно поталанить то побиття отих самих депутатських мордяк запливши жиром, з двома, а інколи і з трьома, підборіддями, по котрих так і кортить вмазати черевиком із товстою підошвою. Чим Вам не Цирк?

Та зараз не про це, а про особливі деталі нинішньої кампанії. Певно, варто почати із протистояння Янукович – Тимошенко. Остання, як усім відомо, вже не перший день перебуває за ґратами через підстави, котрі містять ознаки політичного переслідування, про що неодноразово заявляли представники країн Євросоюзу, США та інших високорозвинених держав. Проте незважаючи на такі заяви по-суті єдиними санкціями щодо України з боку цих держав є зрив підписання Угоди про асоціацію на саміті Україна-ЄС. Це віддалило можливу дату вступу України до ЄС. Та якщо подумати, що реально може запропонувати Україні членство у ЄС? Адже, щоб туди потрапити необхідно виконати цілу низку вимог після яких Україна теоретично стане й так доволі міцною державою. Тож, міжнародний вплив на цю, м’яко кажучи, не надто приємну ситуацію практично відсутній і вирішувати її треба самим.

Тепер про можливі майже нові обличчя у Верховній Раді. Насамперед це добре відомий нам як спортсмен та менш відомий як політик Віталій Кличко та його партія Удар. Чесно кажучи, про партію Удар важко говорити – час покаже, проте Кличко вже був у політиці й нічого путнього з цього не вийшло. Ще одні – ВО Свобода. Самі себе називають націоналістами, але гасла їхні більше схожі на шовіністичні. Так у них нібито показана любов до власного народу, готовність боротися за нього, та націоналістична ідея передбачає мирне співіснування з іншими націями, що не посягають на вашу, а от свободівці цими гаслами самі посягають на свободу інших націй.

Звісно ж на вибори таки підуть і, мабуть, таки пройдуть комуністи, а точніше щось, що віддалено нагадує комуністів. Решту дрібноти типу Королевської з Шевченком називати не варто, бо вони і так навряд чи сильно скаламутять воду.

От така вона виборча кампанія 19… ой, 2012-го року.